Відлюдники північного Уралу

336

У Свердловській області, судячи по карті, можна виявити досить заселені території. А ось, чим ближче до півночі, – рідко зустрічаються міста і селища. У період правління Сталіна сюди, у віддалені зауральські місця, направлялася велика кількість ув’язнених. Залишилися досі жити в цих тайгових місцях люди – справжні відлюдники, отгородившиеся від благ цивілізації.

У 40-50-ті роки минулого століття в сибірську глушину для освоєння безлюдних територій було вислано кілька тисяч відбувають покарання людей. Серед диких лісів вони облаштували цілий селище, побудувавши десятки будинків. В них жили ув’язнені та їхні наглядачі, надіслані для обживання мало привабливих з-за суворих умов, місця.

Сьогодні до цього селища можуть знайти дорогу тільки місцеві мисливці. Збереглася пара кілометрів старої, практично повністю розбитої дороги. Вона призводить до центру поселення, яке сьогодні більше схоже на примарну житло.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як проходив день давніх слов’ян

Покинуті хати почорніли і покосилися. З жителів залишилося десятеро – тих, хто волів благ цивілізації відлюдництво в дикій тайзі. Хто колись був в’язнем, хто охоронцем, – сьогодні вже складно розібрати. Життя зіграла з ними безглузду жарт, змішавши праведних і грішних.

По суті при Сталіні це була колонія, куди посилалися злочинці, в більшості своїй «вороги народу». Про що вживаються в спробах втекти з таких ось, розкиданих по тайзі таборів, можна прочитати в підручниках з криміналістики. Один з найвидатніших – це втеча на саморобному вертольоті, зібраному з бензопили. «Винахіднику» не вдалося навіть перелетіти паркан: його спіймали. Однак через деякий час, там створили аеропорт.

Колонія була розпущена ще при СРСР. Разом з епохою пішов в забуття і сам селище. Люди покинули тайгу. Тільки мала частина – любителів самотності і аскетизму – залишилася підтримувати залишки життя посеред тайгового лісу.

Сподобалася стаття? Зробіть репост, щоб поділитися нею з друзями!